Часті запитання та відповіді

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, в 2024 році потрібно здійснювати індексацію заробітної плати.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Ліцензування діяльності туристичних агентств було скасоване ще з 16.11.2010 (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» від 19.10.2010 №2608-VI), тож станом на вересень 2024 діяльність туристичних агентств не підлягає ліцензуванню.

Згідно з Ліцензійними умовами провадження туроператорської діяльності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №991, діяльність туроператорів підлягає ліцензуванню.

Чинним законодавством не передбачене накладення штрафу за нереєстрацію юридичної особи в ЄСІТС.

Статтею 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР передбачено, що роботодавець за рахунок власних коштів може надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення шести років або іншої тривалості, при цьому довідка про те, що дитина потребує домашнього догляду, у вказаному випадку не є обов’язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР роботодавець зобов’язаний надати матері відпустку без збереження заробітної плати, якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Отже, роботодавець зобов’язаний надати вказану відпустку лише за умови, якщо працівниця надасть довідку, що дитина потребує домашнього догляду. Така відпустка надається на строк, вказаний у довідці.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. №1045» від 04.06.2024 №636 було виключено Республіку Сінгапур з Переліку держав (територій), операції з резидентами яких визнаються контрольованими для цілей трансфертного ціноутворення.

Відповідно до п. 13-1 ст. 15 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV витяг з торговельного реєстру, що підтверджує реєстрацію юридичної особи-нерезидента в країні її місцезнаходження, повинен бути виданий уповноваженим органом такої країни не раніше одного місяця до дати його подання для проведення державної реєстрації або здійснення інших реєстраційних дій. Строк дії вказаного витягу для використання з іншою метою чинним законодавством не передбачений.

Відповідно до пп. 46 п. 14 Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 з 13.05.2024 можна здійснювати переказ іноземної валюти за кордон на користь іноземного інвестора/нерезидента з метою виплати дивідендів в разі одночасного дотримання таких умов:

• дивіденди нараховані за результатами діяльності в періоді, що починається з 01.01.2024;
• переказ іноземної валюти з метою виплати дивідендів здійснює емітент корпоративних прав/акцій, за якими виплачуються дивіденди безпосередньо на рахунки іноземних інвесторів/нерезидентів за кордоном та/або через депозитарну систему України;
• протягом календарного місяця емітент здійснює переказ іноземної валюти з метою повернення дивідендів у межах загальної суми (ліміту), що не може перевищувати еквівалент 1 000 000,00 євро.

Чинним законодавством України не передбачені підстави для видачі нерезидентом кредит-ноти, проте вказане питання може регулюватися законодавством країни реєстрації нерезидента. Якщо ж це питання не регулюється і законодавством країни реєстрації нерезидента, то сторони можуть на власний розсуд визначити підстави і причини надання кредит-ноти, в тому числі оформити кредит-ноту без зазначення причин, якщо інше не вказано в укладених між сторонами документах.

Посвідка на постійне проживання – це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI), тобто вона є аналогом паспорта внутрішнього використання для іноземців.

Відповідно до п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 заява про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

За неподання (несвоєчасне подання) заяви про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням за формою №20-ОПП застосовується відповідальність, передбачена п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, а саме накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі 1 020,00 гривень. У разі неусунення вищевказаних порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, накладається штраф на юридичних осіб у розмірі 2 040,00 гривень.

Згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада.

Отже, роботодавець не має права звільнити працівника лише на підставі його мобілізації. У цьому випадку роботодавець видає наказ (розпорядження) про увільнення працівника у зв’язку з мобілізацією.

Відповідно до роз’яснення Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України відсутність працівника на робочому місці у зв’язку з мобілізацією у табелі обліку використання робочого часу має відмічатись буквеним кодом «ІН» або цифровим «22» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством).

Згідно ст. 128 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

• у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, – 50%;
• за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, – 20%.

Чинним законодавством України не передбачений порядок відкликання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій зазначено про зміну групи платника єдиного податку.

Дистанційна робота впроваджується лише за умови укладення письмового трудового договору між роботодавцем і працівником (ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII), відповідно, в односторонньому порядку роботодавець не має право вводити дистанційну роботу.

Під час встановлення дистанційної роботи роботодавець та працівник зобов’язані укласти письмовий трудовий договір (ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII). Типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 №913-21.

Отже, ми вважаємо, що встановлення дистанційної роботи шляхом оформлення наказу (розпорядження) керівника є порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, в тому числі про зменшення розміру заробітної плати, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників, в тому числі і для неповнолітніх.

Відповідно до п. 4-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 банкам в період із 01.10.2024 до 31.03.2025 включно заборонено здійснювати перекази в межах України з усіх рахунків фізичної особи-користувача, відкритих у цьому банку у національній валюті, що в сумі перевищують 150 000,00 гривень включно на місяць, на рахунки інших фізичних осіб-отримувачів, під час яких використовуються реквізити електронних платіжних засобів фізичних осіб-отримувачів.

Згідно з п. 4-5 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 банки відповідно до внутрішніх положень мають право прийняти рішення про незастосування обмеження у сумі переказів з картки на карту фізичної особи, якщо переказ коштів здійснюється на рахунки або з рахунків фізичних осіб-користувачів, які не є суб’єктами господарської діяльності та займаються волонтерською діяльністю.

Згідно з п. 4-5 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 банк відповідно до внутрішніх положень має право прийняти рішення про незастосування обмеження у сумі переказу з картки на картку фізичної особи у випадках перевищення суми доходів із підтверджених джерел походження коштів над розміром обмеження. У цьому випадку банк застосовує обмеження в розмірі суми місячних доходів користувача з підтверджених джерел походження коштів.
Тож, здійснити переказ гривнях з картки на картку фізичної особи з метою оплати вартості придбаної нерухомості під час дії обмеження у сумі переказу грошових коштів можна у сумі, що дорівнює розміру місячного доходу фізичної особи-відправника грошових коштів і за умови підтвердження джерел походження коштів, в іншому випадку переказ необхідно здійснювати на банківський рахунок отримувача грошових коштів.

У зв’язку з внесенням змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 №3494-IX, з 24.12.2023 час перебування у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін, що надається згідно зі ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, тобто у зв’язку з сімейними обставинами та іншими причинами, в тому числі, яка надається на період дії воєнного стану, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Своєю чергою, відпустки без збереження заробітної плати, отримані до вказаної дати, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Міністерство економіки України 01.02.2024 опублікувало на сайті роз’яснення щодо порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023 та після 31.12.2023, відповідно до якого, якщо працівник під час звільнення отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув право до 31.12.2023, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. При цьому обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки працівнику за 2024 рік (на які він набув право після 31.12.2023) проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пп. «б» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Отже, якщо підприємство зберігає до 2000 літрів палива для заправки електрогенератора, реєструватися платником акцизу у зв’язку з цим не потрібно.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР на період дії воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:
1) суб'єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб'єктом господарювання на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального.

Отже, на період дії воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування можна зберігати пальне для заправки генераторів без отримання ліцензії, проте, у разі зберігання пального в обсязі понад 2000 літрів на одному об’єкті, необхідно подати декларації про провадження господарської діяльності зі зберігання пального.

Як зазначають податківці у роз’ясненні в «ЗІР», категорія 114.11.03, якщо суб’єкт господарювання, який здійснює ввезення пального на митну території України, використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, не здійснює операції, які є операціями з реалізації та зберігання пального іншим особам у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ), а пальне зберігається у приміщенні або на території, яка не є акцизним складом у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то такий суб’єкт не є розпорядником акцизного складу, не є платником акцизного податку з реалізації пального, відповідно у нього відсутній обов’язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ) платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів)) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Отже, ПКУ встановлює лише граничний строк для сплати єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, в тому числі і фізичних осіб-підприємців, водночас, не заборонено дробити вказану суму на частини та платити щомісячно, щотижня тощо, за умови, що вся сума податку буде сплачена у встановлені законом строки.

Відповідно до пп. 14.1.56-6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ) електронний резидент (е-резидент) – іноземець, який досяг 18-річного віку, не є податковим резидентом України, отримав відповідні кваліфіковані електронні довірчі послуги та інформація про якого внесена до інформаційної системи «Е-резидент».
Е-резидент, після проходження відповідної реєстрації, порядок якої передбачений ПКУ, стає платником єдиного податку третьої групи (із застосуванням встановлених законом особливостей, відмінних від оподаткування фізичної особи-підприємця платника єдиного податку третьої групи) та має право здійснювати господарську діяльності без відкриття юридичної особи або реєстрації як фізична особа-підприємець.

Як зазначають податківці у роз’ясненні в «ЗІР», категорія 135.05, Контакт-центр ДПС надає тільки уніфіковані відповіді на запитання платників податків. Для отримання відповідей на конкретні ситуативні запитання, які стосуються конкретних операцій необхідно звернутися відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI до контролюючих органів з наданням відповідних первинних документів.

Відповідно до п. 5.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, юридична особа, що утворена відповідно до законодавства іншої країни (іноземна компанія / нерезидент), при настанні першої із подій повинна стати на облік та/або зареєструється платником податку на прибуток:
1) здійснює господарську діяльність на території України через своє постійне представництво, визначене пп. 14.1.193 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ);
2) придбаває інвестиційний актив, визначений абзацами 3-6 пп. «е» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, у іншого нерезидента-продавця, який не має постійного представництва в Україні;
3) має місце ефективного управління на території України та має намір скористатись правом визнати себе податковим резидентом України відповідно до пп. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 ПКУ.

До Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок (надалі – ЄСВ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170 (надалі – Перелік №1170), віднесено, зокрема: витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім суми заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), а саме:

• витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів (п. 9 р.ІI Переліку №1170);
• витрати на платне навчання працівників і членів їх сімей, не пов’язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом (п. 11 р. ІI Переліку №1170).

Відповідно до ст. 2-2 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

• створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
• безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
• нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;
• нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
• безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
• необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Відповідно до ст. 2-2 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, тобто до Управління Державної служби з питань праці, та/або до суду.

Відповідно до ст. 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X вчинення мобінгу (цькування) працівника тягне за собою накладення штрафу на громадян від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850,00 грн до 1 700,00 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 30 годин і накладення штрафу на фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб – від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1 700,00 грн до 3 400,00 грн) або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин.
Діяння, передбачене вище, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, тягне за собою накладення штрафу на громадян від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1 700,00 грн до 3 400,00 грн) або громадські роботи на строк від 30 до 50 годин і накладення штрафу на фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб – від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3 400,00 грн до 6 800,00 грн) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні здійснюється працевлаштування:
1) іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні;
2) іноземців та осіб без громадянства, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
3) іноземців та осіб без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
4) представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
4-1) осіб, яких визнано особами без громадянства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;
5) працівників закордонних медіа, акредитованих для роботи в Україні;
6) спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
8) працівників філій, представництв юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави;
9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
10) іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
11) іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;
12) інших іноземців та осіб без громадянства у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI у разі застосування роботодавцем праці на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI у разі застосування роботодавцем праці іноземців на інших умовах, ніж ті, що передбачені дозволом на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI праця іноземців може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні кожним роботодавцем.
Таким чином, роботодавець не має права прийняти на роботу іноземця на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні, отриманого іншим роботодавцем.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI у разі застосування роботодавцем праці іноземців на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні, отриманого іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні на посадах за сумісництвом в одного роботодавця, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи. В інших випадках не можна приймати на роботу за сумісництвом іноземця без отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні.

П(С)БО та МСФЗ не передбачено припинення нарахування амортизації на основні засоби у такому випадку. У р. ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI не міститься податкових коригувань, які б обмежували врахування для податкових цілей бухгалтерської амортизації на передані ЗСУ автомобілі.

Отже, якщо транспортні засоби, що обліковуються підприємством у складі основних засобів, передані (мобілізовані) ним для забезпечення потреб ЗСУ з оформленням відповідно до п. 27, 28 Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 (зі складанням акту приймання-передачі), то право власності на такі транспортні засоби залишається у підприємства, і вони продовжують обліковуватись у підприємства на балансі, і на них нараховується бухгалтерська та податкова амортизація.

Згідно з абзацом четвертим п. 32-1 підрозд. 2 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг ЗСУ та іншим передбаченим у цьому пункті формуванням, крім випадків, коли такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Отже, якщо автомобіль передано для забезпечення потреб ЗСУ зі здійсненням належного оформлення відповідно до п. 27, 28 Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 (зі складанням акту приймання- передачі), то відсутні підстави для нарахування «компенсуючого» податкового зобов’язання з ПДВ.

Відповідно до п. 15 Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921, керівники підприємств, установ, організацій подають до ТЦК щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1 до такого Положення.
Міністерство оборони України в листі від 24.05.2016 №322/2/2836 роз’яснило, що зазначений обов’язок виникає за наявності на обліку на цих підприємствах транспортних засобів і техніки.

Отже, якщо орендовані авто не знаходяться на балансі підприємства, то подавати інформацію про такий автомобіль не потрібно. Водночас, якщо автомобілі, отримані в лізинг, обліковуються на балансі виходячи із застосовуваних облікових особливостей/положень стандартів, то потрібно подати інформацію про наявність транспортних засобів і техніки.

Відповідно до п. 8 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII не підлягає передачі ЗСУ, іншим військовим формуванням транспортний засіб, що належить на праві власності саме громадянину (тобто фізичній особі), у разі відсутності у нього права власності на інші транспортні засоби.
Фактично, пряма норма щодо заборони передавати на потреби ЗСУ «єдиний» автомобіль у власності передбачена лише для фізичних осіб; для підприємств, установ, організацій такого обмеження положеннями чинного законодавства не встановлено.
Практика підходів до вилучення авто не є однозначною, а сформовані підзаконними НПА «ліміти» не є відкритою для доступу інформацією, тож, не можна повністю виключати можливість мобілізації «останнього» авто на підприємстві для потреб ЗСУ (інших військових формувань).

Згідно з п. 8 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543- XII з моменту оголошення загальної мобілізації, щодо автомобілів, які перебувають на обліку в ТЦК, забороняється:
• передавати в оренду (лізинг);
• надавати як предмет застави для виконання зобов`язань за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою;
• передавати права власності на автомобілі юрособам або громадянам;
• вчиняти інші дії, що унеможливлюють передачу таких транспортних засобів ЗСУ та іншим військовим формуванням.
Вищенаведені положення не розповсюджуються на автомобілі, які станом на 17.04.2024 були передані в оренду (лізинг) або надані як предмет застави.

Так, відповідно до п. 87 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, посадові особи підприємств, установ та організацій осіб несуть відповідальність за неподання відомостей про прийняття на роботу військовозобов’язаних, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку згідно із законом. Штрафи застосовуються ТЦК.

Згідно зі ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб від 1000 до 1500 НМДГ (від 17 000,00 до 25 500,00 грн).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого вище, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних від 1500 до 2000 НМДГ (від 25 500,00 до 34 000,00 грн).
Вчинення вищевказаних дій в особливий період, тобто, в тому числі, під час дії воєнного стану, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб у розмірі від 2000 до 3500 НМДГ (від 34 000,00 до 59 500,00 грн).
(розмір штрафів чинний станом на червень 2024)

Відповідно до ст. 9-1 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Згідно з ч. 2 ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII та ч.1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Отже, підприємство може на власний розсуд визначати розмір та порядок нарахування добровільних виплат мобілізованим працівникам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI базою нарахування єдиного внеску (далі – ЄСВ) для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95- ВР. Виплати мобілізованим працівникам, нараховані та виплачені за рішенням роботодавця, є складовою частиною заробітної плати, отже є базою для нарахування ЄСВ. Тому, необхідно нараховувати ЄСВ на суми середньої заробітної плати, яка добровільно виплачується роботодавцем мобілізованим працівникам.

Відповідно до пп. 2 п. 2 р. XV Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII установлено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніш здобутий. Отже, для такої особи вступ на навчання для здобуття магістерського рівня не вважатиметься здобуттям рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий. Право на відстрочку така особа матиме, у випадку вступу на навчання до аспірантури.

Відповідно до п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабміну України від 16.05.2024 №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу військовозобов’язані (крім заброньованих) особисто подають заяву на ім’я голови комісії районного (міського) ТЦК та СП разом з довідкою про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 до вказаного порядку. Для отримання довідки студентам необхідно звернутися до свого закладу освіти, який має можливість формувати довідки відповідної форми за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Згідно з пп. 4 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII можливість бронювання військовозобов’язаних працівників мають підприємства установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період визначаються підприємства, установи, організації, які відповідають трьом або більше критеріям, зазначеним в п. 2 Критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, а саме:

• загальна сума сплачених податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів, крім митних платежів, протягом року перевищує еквівалент 1,5 млн. євро;
• сума надходжень в іноземній валюті, крім кредитів і позик, за рік перевищує еквівалент 32 млн. євро;
• відсутність заборгованості із сплати податків та ЄСВ;
• розмір нарахованої середньої заробітної плати працівників за останній календарний квартал становить не нижче за розмір мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5;
• підприємство є резидентом Дія Сіті;
• підприємство має стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
• підприємство має важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади;
• підприємство є постачальником електронних комунікаційних послуг з використанням мереж мобільного зв’язку, середньомісячний розмір чистого доходу перевищує 200 млн. гривень або з використанням мереж фіксованого зв’язку, середньомісячний розмір чистого доходу якого перевищує 20 млн. гривень.
При цьому, для підприємств, установ, організацій, серед вищезазначених є обов’язковими до виконання такі критерії:
• відсутність заборгованості із сплати податків та ЄСВ;
• розмір нарахованої середньої заробітної плати працівників становить не нижче за розмір мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5.

Підприємство, яке (у загальному випадку) відповідає трьом або більше Критеріям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, для оформлення бронювання співробітників звертається до центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, органу державного управління, юрисдикція якого поширюється на всю територію України (за сферою управління чи галуззю національної економіки), або до обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, (військової адміністрації у разі її утворення), на території юрисдикції яких вони розташовані. До звернення додаються копії підтвердних документів, а також інформація про подання підприємством в установленому законодавством порядку податкової звітності за останній календарний квартал.
Для підприємств, установ, організацій є обов’язковими такі критерії:

• відсутність заборгованості із сплати податків та ЄСВ;
• розмір нарахованої середньої заробітної плати працівників становить не нижче за розмір мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5.

Відповідно до п. 3 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, строк дії відстрочки від мобілізації для заброньованих працівників підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період не може перевищувати 12 місяців.

Відповідно до п. 6 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 рішення про відповідність/невідповідність критеріям визнання підприємства критично важливим приймається відповідним органом у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня його отримання належним чином оформленого звернення.

Згідно з п. 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, підтвердження статусу підприємства, установи, організації, постійних представництв нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які провадять в Україні діяльність, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, здійснюється ними не рідше ніж один раз на рік.

Відповідно до п. 12 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, кількість військовозобов’язаних працівників на критично важливому підприємстві враховується станом на 18.05.2024, у разі збільшення чисельності військовозобов’язаних працівників – станом на дату подання списків військовозобов’язаних, зокрема для тих, які утворені після 18.05.2024.

Ні, згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову під час мобілізації, або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР працівникам, призваним на строкову військову службу під час мобілізації або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов’язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки
Також документами, які підтверджують призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов’язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Приписи, видані ТЦК та СП зобов’язують громадянина з’явитися для проведення певних дій у строки, зазначені в цьому документі. Отримання припису не підтверджує та не означає факт зарахування до лав Збройних сил України, приписи видані ТЦК та СП не є належною підставою для видання наказу про увільнення працівника від роботи, згідно ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.

Згідно п. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232- XII початком проходження військової служби вважається, зокрема:
• день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
• день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом.

Так, відповідно до п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, керівники підприємств, установ, організацій у разі отримання розпорядження відповідного голови держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) ТЦК та СП про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов’язаних до ТЦК та СП організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис.

Так, відповідно до п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, повідомлення про зміну облікових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів надається у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) ТЦК та СП. Форма такого повідомлення наведена у додатку 4 до вищевказаного Порядку.

Так, відповідно до п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 під час прийняття на роботу (навчання) підприємства, установи та організації здійснюють перевірку у громадян України наявності військово-облікового документа.

Відповідно до п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, передбачено, що приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) ТЦК та СП, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII визначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати відповідний військово-обліковий документ. Ця вимога є обов’язковою до виконання з метою оформлення трудових відносин.

01.08.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-IX, яким, зокрема, відновлено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі і строків надання індивідуальних податкових консультацій. 

Як зазначають податківці в роз’ясненнях в «ЗІР», категорія 129.06, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може застосовуватись виключно таким платником податків з дня її надання до моменту її зміни або скасування.

Річний дохід для цілей застосування п. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI обчислюється за весь звітний рік. Отже, в 2023 році до річного доходу Компанії також включається дохід, отриманий в цьому році під час перебування на єдиному податку з особливостями за ставкою 2%.

Відповідно до п. 9 22 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Чинним законодавством України не передбачено, що Компанії, у яких була призупинена реєстрація платником ПДВ у зв’язку з переходом на спрощену систему оподаткування (2%) та з 01.08.2023 автоматично відновлено, мають право включити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості товарів/послуг, які були придбані під час перебування на спрощеній системі оподаткування з особливостями оподаткування (2%).

Відповідно до п. 9 1 .2.1 пп. 9 1 .2 п. 9 1 підрозділ 8 р. XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Компанії, у яких була призупинена реєстрація платником ПДВ у зв’язку з переходом на спрощену систему з особливостями оподаткування (2%) та з 01.08.2023 автоматично відновлено, мають право не пізніше 31.10.2023 включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, що були сплачені під час ввезення товарів, необоротних активів, під час застосування спрощеної системи оподаткування з особливостями оподаткування (2%).

Компанія повинна зареєструвати податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, здійснених до переходу на спрощену систему з особливостями оподаткування (2%) протягом 60 календарних днів з дня відновлення реєстрації платником ПДВ (п.п. 69.1, п.п. 69.39 п. 69 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористану відпустку, яку працівник набув за період з 01.09.2022 по 31.08.2023, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи у 2023 році, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, починаючи з 1 січня 2023 року.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №629, з 04.06.2024 розпочато дворічний експеримент Мінінфраструктури щодо впровадження електронних ТТН. На весь строк проведення експериментального проєкту приєднання суб’єктів господарювання до системи електронного документообігу е-ТТН здійснюється на добровільній основі. Отже, використання е-ТТН не є обов’язковим.

Чинним законодавством не передбачено право здійснювати переведення працівника з основного місця роботи на роботу за сумісництвом. У зв’язку з зазначеним, рекомендуємо звільнити працівника з основного місця роботи та, після оформлення працівника на інше основне місце роботи, прийняти за сумісництвом.

Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Згідно з п. 13 підр. 8 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI не вимагається підтвердження товарно-транспортними накладними, що складаються відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", операцій з перевезення товарів/необоротних активів, придбаних покупцем під час перебування на єдиному податку з особливостями оподаткування (2%), у зв’язку з поверненням таких раніше поставлених товарів/необоротних активів у власність постачальника, а також у зв’язку з подальшим їх постачанням на користь того самого покупця, якщо такі операції з перевезення здійснені у період з 01.08.2023 по 31.10.2023 включно.

Відповідно до п. 3, п. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, тобто вказана відпустка надається за угодою між роботодавцем і працівником.
В той же час, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Вказана відпустка надається роботодавцем за заявою працівника в обов’язковому порядку, незалежно від згоди роботодавця.

Всі суб’єкти господарювання (як юридичні особи, так і фізичні особи - підприємці) зобов’язані повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП. Це передбачено п. 8.1 р. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588.

Відповідно до п. 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Це можуть бути офіси (квартира фізичної особи – підприємця, якщо безпосередньо в ній здійснюється господарська діяльність), інше нерухоме майно, земельні ділянки тощо, які суб’єкт господарювання використовує на законних підставах.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» від 17.06.2015 №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг- спеціалістом резидента Дія Сіті. Тобто, вказане повідомлення подається тільки щодо працівників та гіг-спеціалістів. З урахуванням, що особа, яка виконує роботу (надає послуги) на підставі цивільно- правого договору, не є працівником Компанії, повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту не подається.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» від 17.06.2015 №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається резидентом Дія Сіті до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» від 17.06.2015 №413 передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту не подається у випадках прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації. Інформація щодо прийняття директора на роботу передається до податкової служби державним реєстратором під час реєстрації відповідних змін в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ) платники податку на додану вартість тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбачене п. 50.1 ст. 50 ПКУ, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року з показниками на зменшення податкових зобов’язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ) у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
В той же час, згідно з пп. 69.38 п. 69 підрозд. 10 р. ХХ ПКУ тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст.і 50 ПКУ, та пені.
Отже, враховуючи вищевказане, станом на сьогодні нараховувати «самоштраф» за виправлення помилок у попередніх звітних періодах не потрібно.

Відповідно до пп. 69.37 п. 69 підрозд. 10 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ) тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01.08.2023 та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується. При цьому сума податкового зобов’язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.
Отже, у випадку проведення податкової перевірки у період з 01.08.2023 до припинення (скасування) воєнного стану, та виявлення відповідних порушень чинного законодавства, податківці мають право нараховувати штрафні санкції. В той же час, у випадку оплати протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов’язання, нараховані штрафні санкції скасовуються, а пеня не нараховується.

Відповідно до пп. 69.35 п. 69 підрозд. 10 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок можуть бути включені виключно:
- платники податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;
- платники податків, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес);
- платники податків, які надають фінансові, платіжні послуги.
Отже, станом на сьогоднішній день планові документальні перевірки діяльності фізичної особи-підприємця можуть проводитися податківцями у випадку, якщо фізична особа- підприємець здійснює діяльність, вказану вище за текстом.

Чинним законодавством України на фізичних осіб-підприємців не покладається обов’язок ведення військового обліку, проте високопосадовці наполягають, що всі роботодавці, в тому числі і фізичні особи-підприємці, зобов’язані вести військовий облік щодо своїх працівників.
Тож, фізичні особи-підприємці мають право на власний розсуд прийняти рішення щодо ведення військового обліку.

Відповідно до пп. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020,00 грн. Якщо протягом року до Компанії було застосовано штраф за таке саме порушення, сума штрафу становитиме 2 040,00 грн.

Крім того, згідно зі ст.163 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X, за вказані вище правопорушення на посадових осіб Компанії може накладатися штраф у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34,00 грн до 51,00 грн) або застосовуватися попередження, а за повторне протягом року таке саме порушення - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51,00 грн до 85 грн).

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері громадського харчування та послуг зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Проте, такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які одночасно відповідають всім наступним критеріям:
- є платниками єдиного податку;
- не зареєстровані платниками податку на додану вартість;
- не провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 15.07.2021 №1667-IX (надалі – Закон №1667-IX) резидентом Дія Сіті може бути юридична особа, зареєстрована на території України в установленому законодавством України порядку, яка відповідає сукупно таким вимогам:

- здійснює один або кілька видів діяльності, визначених ч. 4 ст. 5 Закону №1667- IX (комп’ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, діяльність із керування комп’ютерним устаткуванням, видання комп’ютерних ігор та інших програм, надання програмних продуктів у режимі «онлайн», освітня діяльність у галузі ІТ, кібербезпека тощо);
- розмір середньої місячної винагороди залученим працівникам та гіг- спеціалістам (підрядникам) кожного календарного місяця становить не менше, ніж еквівалент 1200 євро за офіційним курсом гривні щодо євро, встановленим НБУ:
- середньооблікова кількість працівників та гіг-спеціалістів юридичної особи (у разі залучення) за підсумками кожного календарного місяця становить не менше 9 осіб;
- сума кваліфікованого доходу юридичної особи, отриманого за перших три календарних місяці, наступні за календарним місяцем, в якому юридичною особою набуто статус резидента Дія Сіті, становить не менш як 90% суми її загального доходу за такий період, а сума кваліфікованого доходу, отриманого за кожен календарний рік перебування у статусі резидента Дія Сіті, становить не менш як 90% суми загального доходу юридичної особи за той самий період (за наявності загального доходу).

Кваліфікований дохід – це сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та роялті, отриманих у результаті здійснення видів діяльності, передбачених ч.4 ст. 5 Закону №1667-IX).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення регулювання кінцевої бенефіціарної власності та структури власності юридичних осіб» від 06.09.2022 №2571-IX було внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (надалі – Закон про держреєстрацію), зокрема була виключена стаття 17 1 Закону про держреєстрацію, яка врегульовувала питання подання підтвердження відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи.
Тож, на сьогоднішній день подавати щорічне підтвердження інформації про кінцевих бенефіціарів не потрібно.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ) строк зберігання первинної документації та інформації становить:

- 2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення
податкового контролю щодо трансферного ціноутворення та КІК; - 1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються юридичними особами - платниками податку на прибуток на загальній системі оподаткування, юридичними особами - нерезидентами та представництвами нерезидентів, неприбутковими організаціями, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання;
- 1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вищевказані вимоги:
- 1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання вищевказаних документів та інформації, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).

Згідно з п. 121.2 ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
- 5 мінімальних заробітних плат, за кожний такий факт – у випадку ненадання відповіді, документації того, запит щодо якої надано контролюючим органом у зв’язку з отриманням запиту чи інформації від компетентного органу іноземної держави, а також у випадку виявлення помилки чи недостовірних даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки;
- однієї мінімальної заробітної плати – в усіх інших випадках. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов’язку подання інформації, а також ризику проведення позапланової податкової перевірки.

Станом на сьогодні Верховний Суд застосовує сталий юридичний висновок, відповідно до якого для засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс- мажорні обставини (наприклад, Постанови від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22).
Отже, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати аналогом відповідного сертифікату та вказаний документ не є підтвердженням настання форс-мажорних обставин у конкретного суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення (невиконання, несвоєчасне виконання) зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок форс – мажору, але не ввільняється від обов’язку його виконання. Тобто виникнення обставин форс – мажору не звільняє від обов’язку сплатити орендну плату. Втім, сторони в договорі оренди можуть погодити інші умови, тож для остаточного вирішення цього питання необхідно здійснити аналіз умов укладеного договору, тож рекомендуємо звернутися до адвоката (юриста). 

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, строк якого в подальшому було продовжено. Відповідно до інформації, розміщеній на сайті ТПП України, введення воєнного стану може бути визнано форс – мажором у випадку, коли сторона порушила свої зобов’язання у зв’язку із обставинами, пов’язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану. Отже, для відповіді на поставлене питання необхідно здійснити комплексний та детальний аналіз ситуації та документів, укладених сторонами правовідносин для встановлення меж впливу воєнного стану на конкретну ситуацію, тому рекомендуємо звернутися до адвоката (юриста).

На сайті ТПП України розміщено інформацію щодо порядку засвідчення форс – мажорних обставин, відповідно до якої в залежності від обставин справи, сторона, яка порушує свої зобов’язання, у зв’язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану може долучити до свого повідомлення про форс – мажор або лист, розміщений на сайті, або отримати окремий сертифікат. Тож ситуація є неоднозначною та потребує додаткового вивчення адвокатом (юристом) конкретних документів, укладених сторонами, для надання остаточної відповіді та планування оптимальної стратегії.

19.07.2022 вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352, відповідно до положень якого було відмінено збереження середнього заробітку для військовослужбовців, а відповідно і виплата заробітної плати, тож з цієї дати відсутній обов’язок щодо виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам.

19.07.2022 вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352, відповідно до положень якого було відмінено збереження середнього заробітку для військовослужбовців, проте роботодавець має право за власним бажанням продовжувати оплачувати мобілізованим працівникам середню заробітну плату.

09.07.2022 вступив в силу Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в бойових діях в умовах воєнного стану» від 19.06.2022 №2308-IX, відповідно до положень якого на період дії воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій працівників. Своєю чергою, дія цього закону не поширюється на середній заробіток мобілізованих працівників. Отже, необхідно утримувати військовий збір з середньої заробітної плати мобілізованих працівників. 

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352, відпустка без збереження заробітної плати може надаватися за згодою роботодавця протягом періоду дії воєнного стану без обмеження строку, а на вимогу робітника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку тривалістю не більше 90 календарних днів.

У період дії воєнного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352 працівник має право отримати щорічну відпустку повної тривалості незалежно від терміну такої відпустки, крім випадків прийняття роботодавцем рішення про обмеження строку щорічної відпустки працівників. Роботодавець має право прийняти рішення про обмеження строку відпустки як всіх працівників, так і окремої категорії, проте тривалість щорічної основної відпустки не може бути менше 24 календарних днів за поточний робочий рік.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352 було внесено зміни, відповідно до яких заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором. Отже, виплата заробітної плати за період відпустки повинна бути здійснена не пізніше, ніж напередодні початку відпустки, якщо інші строки не встановлені внутрішніми документами компанії.

Відповідно до положень ч. 1 п. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII військовослужбовцям заборонено займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю. Крім того, на період мобілізації працівник вважається увільненим від роботи. Отже, якщо мобілізований працівник не працює на посадах, що внесені до виключень, зазначених вище, він не має права з моменту мобілізації продовжувати працювати на цьому підприємстві, в тому числі дистанційно. Водночас, на період мобілізації за ним зберігається посада та місце роботи. 

Відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, що набрав чинності 19.07.2022, за мобілізованими працівниками період їх військової служби не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку на підприємстві. До 19.07.2022 такого винятку в ст. 82 КЗпП не було передбачено. З цієї дати, період мобілізації працівника роботодавець НЕ зараховує в трудовий стаж, що дає право на щорічну відпустку.

З урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX Держпраці з 19.07.2022 дозволено здійснення перевірок дотримання законодавства з питань праці з обмеженого переліку підстав та питань.
Інспектори праці перевірятимуть дотримання: (і) вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; (іі) вимог законодавства з питань виявлення неоформлених трудових відносин; (ііі) вимог законодавства з питань законності припинення трудових договорів. Підстави для призначення таких перевірок на період воєнного стану обмежили винятковим переліком, передбаченим у ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX. 

Обов’язок щорічного підтвердження відомостей про кінцевих бенефіціарних власників має розпочатися з 2023 року. Своєю чергою, за п. 4 р. X Закону України від 06.12.2019 №361-IX першочергово повинні були бути оновлені відомості про кінцевих бенефіціарів у Єдиному державному реєстрі, а вже потім з 2023 року виникає необхідність щорічно підтверджувати відповідну інформацію.

Відповідно до чинної редакції п. 69.1 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу України у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25.07.2022, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 Податкового кодексу України, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
За словами контролерів у категорії 132.01 ЗІР, тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022 превалюють норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов’язків у випадках та за умов, передбачених п. 69 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу України. Тому, норма п. 52-1 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу України щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій на період дії карантину (COVID-19) на всій території України не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану. 

Відповідно до Закону України від 19.07.2022 №2436-IX суб’єктів господарювання звільнено від відповідальності за порушення строків оприлюднення фінансової звітності у період дії воєнного стану.

Держпраці зазначає на своєму офіційному веб-сайті зазначає, що за відсутності технічної можливості подати повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв’язку в електронній формі таке повідомлення можна подати до органів ДПС у паперовій формі разом з копією в електронній формі (умовно - на флешці).
При цьому, якщо роботодавець не має можливості через незалежні від нього обставини подати до органів ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу, то повинен мати підтвердження про намагання вчинити такі дії. При цьому, Держпраці не уточнює, які саме підтвердження в цьому контексті можуть бути достатніми.  

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Тобто працівник фактично не працює, не отримує допомогу по державному соціальному страхуванню і за ним не зберігають середній заробіток. Тому період призупинення дії трудового договору не зараховується до стажу роботи для щорічної основної відпустки. 

За постановою КМУ від 28.02.2022 №165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» строки реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, суб’єктом надання якої є Мінекономіки, на час воєнного стану в Україні зупинено.

Відповідно до пп. 1 п. 1 постанови КМУ від 03.03.2022 №187 забороняється виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є, зокрема, резиденти російської федерації, а також юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації (крім того, що проживає на території України на законних підставах), або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Порядок дій у такому випадку залежить від конкретних обставин і потребує залучення юриста для детального аналізу ситуації та її наслідків. 

На спрощеній системі оподаткування заборонені негрошові розрахунки, тому платники не мають права здійснювати розрахунки в негрошовій формі, у тому числі залік зустрічних однорідних вимог, бартерні операції тощо.