Великою Палатою Верховного Суду була розгляну справа №916/379/23 (постанова від 18.12.2024) щодо визнання недійсними акта приймання-передачі нерухомого майна, рішення установчих зборів ТОВ у частині внесення до статутного капіталу ТОВ нежитлових будівель, а також застосування наслідків недійсності правочину, а саме: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо спірного нерухомого майна.
Під час розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду зазначила, що органи юридичної особи, зокрема, і загальні збори учасників (акціонерів), у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин. Тому, не будучи особою (суб'єктом) цивільного права та не будучи наділеними цивільною дієздатністю, загальні збори учасників (акціонерів) не можуть вчиняти дії, які в цивільному праві визначаються як правочини.
Тож, оскільки загальні збори учасників товариства не є суб'єктом цивільних правовідносин, їх рішення не є правочинами в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (надалі – ЦКУ).
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).
Своєю чергою, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі – це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу, в разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Таким чином, суд повинен досліджувати акт у кожному конкретному випадку та надавати йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.
Тож, за результатом розгляду цієї справи, суд зазначив, що може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю – правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна, проте не рішення загальних зборів учасників товариства.