Істотна зміна обставин у зв’язку з форс-мажором: нова практика Верховного Суду
Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило внести зміни до договору шляхом продовження строків виконання зобов’язань, збільшення строку дії договору, обґрунтовуючи вимоги тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінилися з 2023 року через обставини непереборної сили, а тому позивач має право на внесення змін до договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII.
Як підставу внесення змін до договору позивач визначив істотну зміну обставин з 14.08.2023, якими є обставини непереборної сили (форс-мажор), що полягають у:
посиленні масованих ворожих атак/обстрілів, що супроводжувалось частими сигналами повітряної тривоги. Відповідно, працівники товариства працювали з перервами, що вплинуло на кількість робочих годин у тижні, стало перешкодою для виробничих процесів та призвело до сповільнення виконання робіт, подекуди і до їх зупинення, оскільки за період з 14.08.2023 по 11.12.2023 на Вінниччині було 106 повітряних тривог, загальною тривалістю понад 169 годин, в зв'язку із чим тривалість зупинки виробничої діяльності позивача орієнтовно становила 268 годин;- виникненні аналогічних форс-мажорних обставин у контрагента позивача, який забезпечував поставку товару, необхідного позивачу для вчасного виконання робіт;
- мобілізації двох працівників товариства, що стало наслідком їх увільнення з роботи: одного – з 14.06.2023, другого – з 01.07.2023.
На підтвердження своїх вимог позивач надав, зокрема:
- сертифікати Київської обласної (регіональної) ТПП про форс-мажорні обставини, згідно з якими обставини військової агресії, яка стала підставою для введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, загальної мобілізації, військових дій, введення комендантської години, масованих ракетних та артилерійських обстрілів, повітряних тривог унеможливили виконання робіт, стали перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення господарської діяльності, зрив термінів постачання сировини та обладнання;
- договір поставки та додаткові угоди до нього із контрагентом; накази про увільнення двох працівників у зв'язку з призивом їх на військову службу під час мобілізації; розпорядження від липня 2023 року про встановлення призупинення робіт та про зупинення виконання робіт працівниками у зв'язку з ракетними обстрілами та повітряними тривогами; також навів посилання на веб-сайт статистики повітряних тривог.
Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог, а апеляційний – задовільнив позов повністю.
За результатом перегляду справи у касаційному порядку (постанова від 10.10.2024 у справі №910/332/24), Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у вказаних позивачем обставинах ознак форс-мажорних для цього конкретного випадку, оскільки:
1) договір укладено у грудні 2022 року, тобто після запровадження в країні воєнного стану, а довготривалі тривоги та загальна мобілізація відбувались і до укладення договору;
2) обставини, перелічені у сертифікатах Київської обласної (регіональної) ТПП, в період з дати укладення договору і до 14.08.2023 вже існували, а позивач ще до укладення договору встановив на підприємстві форс-мажорні обставини та зменшив обсяги виробничих процесів, що підтверджується розпорядженням від 01.12.2022;
3) відсутні докази на підтвердження збільшення тривалості повітряних тривог у Вінницькій області у період виконання договору порівняно з періодом до його укладення, адже загальновідомо, що уже з осені 2022 року енергосистема України потерпала від масованих ракетних обстрілів.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов'язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов'язання, що узгоджується з приписами ст. 42, 44 Господарського кодексу України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик.
При цьому позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов'язані з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан.
Тож, як підтверджується вказаною постановою Верховного Суду, сторона, яка вважає, що не може виконати зобов’язання із-за обставин форс-мажору, повинна не лише довести, що, наприклад, масові ракетні обстріли можуть бути віднесені до форс-мажору і перешкоджати своєчасному виконання зобов’язань, але і те, що вказана сторона не могла завчасно передбачити виникнення таких обставин.