Чи можна звільнити працівника, який не виходить на роботу під час воєнного стану?
Для відповіді на означене питання, в першу чергу, необхідно з’ясувати строк, протягом якого працівник відсутній на робочому місці.
Якщо це, наприклад, декілька днів, і в подальшому працівник вийшов на роботу, то така ситуація не містить жодних особливостей, порівняно з «довоєнним часом»: фіксується факт відсутності на робочому місці, в подальшому встановлюється причина відсутності і, у випадку визнання причин відсутності не-поважними, працівник може бути звільнений за прогул. Проте, якщо відсутність працівника на робочому місяці пов’язана з бойовими діями, така відсутність є поважною. На цьому наголошує Мінекономіки в роз’ясненні від 23.03.2022, відповідно до якого: «Слід зазначити, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважної причини. Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин.»
Якщо строк відсутності працівника вираховується вже не днями, а місяцями, то порядок може дещо відрізнятися. Так, Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, який набрав чинності 19.07.2022, було доповнено ст. 36 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі – КЗпП) пунктом 83, відповідно до якого припинення трудового договору (звільнення) може бути здійснене у випадку відсутності працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
В першу чергу, варто звернути увагу, що цю норму не можна ототожнювати з прогулом, і порядок звільнення тут дещо відрізняється. Для звільнення за цією підставою мають бути одночасно дотримані дві обов’язкові умови:
фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль (строк рахується починаючи з 19.07.2022);
відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).
У випадку невиконання одночасно двох зазначених умов, в подальшому працівник, на наш погляд, зможе оскаржити звільнення в судовому порядку. Наприклад, причинами для прийняття судом рішення на користь працівника можуть бути:
якщо працівник доведе, що повідомляв роботодавця про причини своєї відсутності (надасть деталізацію телефонних дзвінків від оператора, відповідно до якої були здійснені дзвінки на офіційний робочий номер телефону, скріншоти переписок з посадовими особами підприємства тощо);
якщо строк відсутності працівника понад 4 місяці був не безперервний, а вирахуваний шляхом додавання декількох строків (на кшталт, працівник «зник» на 3 місяці, в подальшому повернувся на роботу, але через декілька днів змову виїхав у невідомому напрямку та вже понад місяць не виходить на зв’язок).
Аналогічну позицію висловило Мінекономіки у роз’ясненнях від 01.08.2022.
Отже, підсумовуючи вищевказане, можемо зробити висновок, що кожна ситуація – унікальна, і не варто ототожнювати будь-яку відсутність працівника на робочому місці під час воєнного стану з правом, яке законодавець надає на безумовне звільнення.