Особливості звільнення працівника за власної ініціативи
Статтею 38 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі – КЗпП) передбачене право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Водночас, помилково фразу «повідомити за 2 тижні» про звільнення плутають з обов’язком працівника відпрацювати 2 тижні після подачі заяви про звільнення, що не передбачено чинним законодавством України. Так, наприклад, працівник має право подати заяву про звільнення під час перебування у відпустці чи в період тимчасової непрацездатності (т.з. «перебування на лікарняному»), при цьому час перебування у відпустці чи на лікуванні буде зараховуватися у вказаний вище двотижневий строк.
Крім того, ст. 38 КЗпП встановлені випадки, коли роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, вказаний ним у заяві, а саме:
переїзд працівника на нове місце проживання;- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до закладу освіти;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин);
- невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору;
- вчинення роботодавцем мобінгу (цькування) стосовно працівника або не вжиття роботодавцем заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Також законодавством не заборонено за згодою роботодавця звільнити працівника у будь-який вказаний працівником у заяві строк без отримання від працівника аргументації щодо свого рішення про дату звільнення та без наявності підстав для звільнення раніше, ніж через два тижні з дати подачі заяви на звільнення.
Водночас, роботодавець не має права з власної ініціативи звільнити працівника раніше, ніж через 2 тижні з дати подачі заяви на звільнення з ініціативи працівника (якщо в ній обґрунтовано не зазначено інший строк), адже працівник протягом цього строку має право відізвати подану ним заяву. Крім того, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Звертаємо увагу на те, що згідно зі ст. 235 КЗпП працівник має право оскаржити рішення про звільнення, вимагати поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тож, рекомендуємо чітко дотримуватися приписів трудового законодавства, а за умови виникнення будь-яких сумнівів – звертатися за юридичною допомогою.
Своєю чергою, працівники КGBS завжди раді допомоги у вирішенні будь-якої проблеми та мінімізувати збитки, які гіпотетично може виникнути у компанії.