Податкові штрафи: чим керуватися «карантинними» чи «воєнними» нормами?
На сьогоднішній день в переважній більшості склалася думка, що враховуючи положення пункту 521 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі – ПКУ), до закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.
Звісно, ця норма все ще діє, але «карантинні» пільги на час воєнного стану більше не врятують платників податків. Так, у зв’язку з введенням воєнного стану в України ПКУ було доповнено пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX, відповідно до якого платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки - протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків, лише за умови відсутності у підприємства можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування тощо.
Отже, на сьогоднішній день фактично існує юридична колізія, тому вважаємо за необхідне більш детально зупинитися на питанні: якими ж нормами треба користуватися, і у яких – правовий пріоритет.
У законодавстві чітко не сформульовані правила подолання колізій. Враховуючи це, а також беручи до уваги складність колізійних ситуацій, чиновники можуть вільно приймати саме те рішення, яке їм найбільш вигідне у конкретній ситуації. Тож, податкові органи неодноразово давали роз’яснення, що на період воєнного стану діють саме «воєнні» норми, тобто правова перевага положень пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Крім того, на практиці частіш за все діє та норма, яка була прийнята пізніше, що, знову ж таки, підтверджує необхідність керуватися положеннями саме пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Враховуючи зазначене, вважаємо, що «карантинні» положення щодо мораторію на штрафи на час воєнного стану в Україні не застосовуються.
Тож, з метою убезпечення від штрафних санкцій за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань, необхідно довести саме відсутність можливості виконання своїх обов’язків.
06.09.2022 набув чинності Наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, яким було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (надалі – Порядок), відповідно до якого було встановлено підстави неможливості виконання податкових зобов’язань, а також строки подання заяви і документів, що підтверджують неможливість виконання податкового обов'язку. Заява може подаватися у довільній формі, проте повинна містити обов’язкову інформацію, передбачену Порядком.
Також варто звернути увагу, що подання такої заяви і підтверджуючих документів не є гарантією звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань. Контролюючий орган має право після розгляду документів прийняти вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов'язку, то такий платник податків буде вважатися таким, що мав можливість своєчасно виконати податкові обов'язки у терміни, визначені законодавством, а, відповідно, на нього поширюються всі норми щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, сплату податків тощо.
Тож, враховуючи, що Порядок є новим та поки що відсутня практика щодо застосування, важко зробити однозначний висновок щодо подальшої долі платників податків, проте, з метою убезпечення від податкових ризиків невиконання обов’язків, передбачених ПКУ, вважаємо, що необхідно:
документувати всіма можливими способами, як передбаченими, так і не передбаченими, але не забороненими, законодавством, фактичні обставини, докази тощо, що підтверджуються реальність неможливості виконання податкових зобов’язань, в тому числі повідомлення у пресі, довідки компетентних органів, показання свідків, фото – і відеозаписи тощо;
своєчасно подати заяву, передбачену Порядком, при цьому максимально точно та лаконічно викласти обставини, що перешкоджали виконанню зобов’язань;
отримати сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчити форс-мажорні обставини невиконання податкових зобов’язань;
враховуючи специфіку ситуації та діяльності суб’єкта господарювання – виконати інші дії, необхідні для мінімізації податкових ризиків.