В одному з судових спорів, де команда KGBS представляла інтереси орендодавця нежитлових приміщень в елітних бізнес-центрах, орендар-забудовник наполягав, що з початку повномасштабного вторгнення здійснив релокацію бізнесу та не використовував орендовані приміщення, тож, на його думку, і не повинен був сплачувати за оренду.
Водночас, орендар не розірвав договір, не вивіз власне майно з орендованих приміщень та не повернув належним чином вказані приміщення орендодавцю, помилково вважаючи, що під час повномасштабного вторгнення положення чинного законодавства, а також договору, перестають діяти.
Але, незважаючи на доволі складну ситуацію, пов’язану з російською агресією, бізнес продовжує функціонувати та орендувати офісні приміщення, а законодавство, хоч і зазнало певних змін і трансформацій, необхідних під час дії воєнного стану, так само є обов’язковим до виконання.
Тож, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (надалі - ЦКУ) встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Саме з цього моменту договір найму припиняється.
Крім того, варто відзначити, що жоден нормативно-правовий акт не зобов’язує орендаря використовувати орендоване приміщення, та й орендодавець немає жодної можливості примусити здійснювати господарську діяльність в орендованих офісах чи іншим чином використовувати орендоване майно, тож сам факт використання чи невикористання – це лише власна волі особи, яка з певних особистих причин та міркувань вирішила оформити орендні відносини.
Як зазначив суд у цій справі, документально доведений факт отримання орендованого майна та неповернення його належним чином, накладає на боржника обов’язок сплачувати орендну плату незалежно від того, чи знаходились його працівники у вказаний період в офісах, чи боржник вирішив тимчасово призупини використання орендованого майна за призначенням, вказаним у договорі.
Під час судового провадження неодноразово поставало питання, що саме повинен був зробити орендар, щоб зменшити, а то й уникнути значних сум збитків, пов’язаних з оплатою оренди за приміщення, які на той момент фактично не були йому потрібні. Як ми завжди рекомендуємо нашим Клієнтам, в першу чергу, на стадії укладення договору, проаналізувати його положення та укласти договір саме в тій редакції, яка є взаємовигідною для обох сторін. По-друге, незалежно від обставин та власних міркувань, завжди діяти в рамках договору та чинного законодавства України, адже безвихідних ситуацій не буває та, навіть здавалося б у патових ситуаціях, шляхом детального аналізу спірних положень, можна знайти альтернативний варіант вирішення спору, правильно застосовуючи положення та принципи, встановлені законом, а також прораховуючи власні рішення наперед.
Тож, на нашу думку, підготовка правильної судової стратегії розпочинається не на стадії підготовки судового позову, а ще на стадії укладення договору, де сторони, усвідомлюючи всі ризики власної господарської діяльності, повинні включити відповідні положення в договір та документально зафіксувати всі нюанси, які можуть в подальшому вплинути на договірні відносини.
Але, якщо зазначена вище рекомендація не допомогла, і судовий спір все ж таки виник, команда KGBS, маючи значний досвід виграшних судових справ, завжди готова допомогти у вирішенні вказаної проблеми!