Щодо визнання належним способом захисту порушеного права платника податків на відшкодування податку на додану вартість

Щодо визнання належним способом захисту порушеного права платника податків на відшкодування податку на додану вартість

12 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №826/7380/15 за позовом ТОВ (далі – Товариство) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (Відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариством було подано Відповідачу 1 податкову декларацію з ПДВ в електронній формі, в рядку 23.1 якої Товариство заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 4 447 644 грн. 00 коп. Разом із податковою декларацією Товариство подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Відповідач 1 у період з 14 по 20 січня 2015 року здійснив документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо правомірності бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами якої складено довідку про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування.
Відповідно, бюджетне відшкодування ПДВ не було здійснено.
Не погодившись із бездіяльністю Відповідача 1 Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва. 17 липня 2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва у задоволенні адміністративного позову відмовив.
25 листопада 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Товариства.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції Відповідач 1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду України.
12 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі, за якою касаційну скаргу Відповідача 1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року – без змін.

ОСНОВНІ МОТИВИ, ВИКЛАДЕНІ У СПРАВІ:

1) Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Київського апеляційного адміністративного суду про те, що ПКУ не встановлює залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку, або з підстав не-завершення перевірки контрагентів платника податку, або у зв’язку з відсутністю відповідей на запити контролюючого органу про проведення зустрічних перевірок за ланцюгами постачання;
2) суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність Відповідача 1 щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми ПДВ;

3) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного законодавством строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

“ПРЕЮДИЦІЙНІСТЬ” РІШЕННЯ:

1) бюджетне відшкодування ПДВ неможливо здійснити способом судового контролю;
2) суди не можуть дотримуватись правових висновків Верховного Суду України, ухвалених у 2015 – 20017 рр., стосовно того, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПКУ та Порядком №39, оскільки загадані висновки були сформульовані Верховним Судом України виходячи з чинного на той час законодавства;
3) так як заяву Товариства про повернення бюджетного відшкодування мало бути внесено саме до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та з огляду на те, що на момент судового розгляду Тимчасовий реєстр не працював, чинним законодавством України не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру.
За наведених умов такі способи захисту порушеного права як зобов’язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру не призведуть до ефективного відновлення прав платника податків.
Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права, є стягнення з державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь Товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

ВИСНОВОК:

Позиція Суду у справі №826/7380/15 встановлює правильний спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів платника податків та унеможливлює подання позовів із позовними вимогами, спосіб задоволення яких виключить навіть потенційну можливість відшкодування ПДВ із державного бюджету (у контексті існування аналогічних умов).
Так, станом на цей момент відсутня правозастосовна практика зі стягнення з державного бюджету України через органи казначейства на користь платника податків заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Компетентними органами не надано роз’яснень щодо означеної проблематики.
На нашу думку, доцільно обирати саме запропонований Судом спосіб формування позовних вимог як правильний (що, водночас, не тотожне поверненню бюджетного відшкодування з ПДВ), тому що іншого, оптимального варіанту ні чинне законодавство України, ні судові органи не пропонують.

Щодо визнання належним способом захисту порушеного права платника податків на відшкодування податку на додану вартість